Синдром Аспергера

Синдром Аспергера – це термін, який іноді використовується для опису порушення розвитку, що є частиною розладу аутистичного спектра (РАС). Людям із цим типом РАС, як правило, важко спілкуватися з іншими людьми в соціальному плані. Вони зазвичай дотримуються дуже специфічного розпорядку, мають вузьке коло інтересів і діють повторюваними способами, наприклад, плескають у долоні.

Лікарі іноді називають синдром Аспергера “високофункціональним” типом РАС, що означає, що його симптоми, як правило, не такі серйозні, як інші види розладів аутистичного спектра.

Записатися на прийом

біоакустична КОРЕКЦІЯ
0%
мультисенсорна ТЕРАПІЯ
0%
ТОМАТІС ТЕРАПІЯ
0%
СЕНСОМОТОРНА КОРЕКЦІЯ
0%

Історія синдрому Аспергера

Синдром Аспергера було названо на честь Ганса Аспергера, лікаря з Відня за часів правління нацистської партії. У 1940-х роках Аспергер був першим, хто звернув увагу на структуру соціальних проблем у деяких дітей, які перебували під його опікою, яка тепер визначає цей розлад. Більша частина інформації, яку сьогодні знають експерти про синдром Аспергера, отримана з робіт Ганса Аспергера.

Дехто стверджує, що Аспергер створив мову для опису дітей із вищим рівнем аутизму, щоб врятувати їх від нацистської політики. Але нові дослідження показують набагато складнішу картину того, як цей ярлик нашкодив людям і навіть призвів до смерті деяких дітей.

Симптоми синдрому Аспергера

Симптоми Аспергера проявляються в ранньому віці. Більшість діагнозів ставлять у віці від 5 до 9 років, хоча деякі люди до того, як їм ставлять діагноз, стають дорослими. Немає двох людей з однаковими симптомами. Але вони зазвичай пов’язані з емоційними, комунікативними та поведінковими навичками.

Люди з розладом можуть:

Випробовувати труднощі із зоровим контактом
Почуватися та поводитися ніяково в соціальних мережах
Випробовувати труднощі з відповіддю людям у розмові
Не брати до уваги соціальні сигнали, які інші люди вважають очевидними
Не розуміти, що означає вираз обличчя
Показувати мало емоцій
Говорити рівним, роботизованим тоном.
Багато говорити на одну тему, наприклад, про каміння або футбольну статистику.
Повторювати слова, фрази або рухи
Не любити змін

Симптоми Аспергера в дорослих

Жодні симптоми не є специфічними для дорослих, хоча деякі з них трапляються частіше, у тому числі:

Незграбність
Слабкі мовні навички
Одержимість однією темою
Соціальні труднощі, труднощі в соціальній адаптації
Гіперчутливість

Діагноз Аспергера

Якщо ви помітили ознаки синдрому Аспергера у вашої дитини, зверніться до педіатра. Вони можуть скерувати вас до експерта з психічного здоров’я, який спеціалізується на РАС. Лікар, найімовірніше, поставить запитання про поведінку вашої дитини, зокрема:

Які в неї симптоми та коли ви вперше їх помітили?
Коли ваша дитина вперше навчилася говорити і як вона спілкується?
Чи зосереджені вони на якихось предметах чи видах діяльності?
Чи є в них друзі та як вони спілкуються з іншими?

Лікарі, які діагностують синдром Аспергера, включають:

Психологи. Вони діагностують і лікують проблеми з емоціями та поведінкою.
Неврологи.
Розвиваючі педіатри. Вони спеціалізуються на проблемах мовлення та мови, а також на інших проблемах розвитку дітей.
Психіатри. Вони мають досвід роботи з психічними розладами і можуть прописати ліки для їхнього лікування.

Захворювання часто лікують командним підходом. Це означає, що ви або ваша дитина можете звернутися до кількох лікарів щодо лікування РАС.

Лікування синдрому Аспергера

Усі люди різні, тому не існує універсального підходу. Лікування може включати:

Навчання соціальним навичкам. У групах або на індивідуальних заняттях терапевти навчають вас або вашу дитину, як взаємодіяти з іншими людьми та виражати себе більш відповідними способами.
Мовленнєво-мовна терапія. Це допомагає поліпшити комунікативні навички. Ця терапія також може допомогти вам навчитися підтримувати двосторонню розмову та розуміти соціальні сигнали, як-от жести рук і зоровий контакт.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
Це допомагає змінити шаблони мислення, щоб ви або ваша дитина могли краще контролювати емоції та поведінку, що повторюється.
Прикладний аналіз поведінки.Цей метод заохочує позитивні соціальні та комунікативні навички та перешкоджає неефективній поведінці.
Лекарська терапія (Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), антипсихотичні препарати, стимулятори).
Освіта й навчання батьків.