Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічний розлад. Він може спостерігатися як у дітей, так і у дорослих. Характеризується СДУГ труднощами з концентрацією уваги, надмірною активністю та імпульсивною поведінкою. Стан є хронічним і часто значно впливає на якість життя людини, починаючи з дитинства і продовжуючи у дорослому віці.

Загальна інформація

Сьогодні про діагноз СДУГ відомо набагато більше фактів, ніж ще кілька років тому. Це суттєво допомагає в своєчасній діагностиці, контролі, корекції та лікуванні. Так, розлад виникає в ранньому віці й супроводжує людину протягом усього життя. Хоча його прояви можуть змінюватися з віком.
У дітей він часто виражається у неможливості сидіти на місці, труднощах із виконанням завдань у школі та недотриманні правил. У дорослих симптоми можуть бути менш вираженими, але все ще призводять до труднощів на роботі, в управлінні часом та у стосунках.

Однією з особливостей СДУГ є те, що цей розлад пов’язаний із дисфункцією тих ділянок мозку, які відповідають за увагу, планування та контроль імпульсів. Ці області включають префронтальну кору та структури, що регулюють дофамінову передачу. Недостаток або неефективність дофамінової регуляції вважається однією з причин виникнення цього стану.

СДУГ важливо діагностувати якомога раніше, щоб мінімізувати його вплив на розвиток дитини, особливо в соціальній та навчальній сферах. Однак не варто вважати, що СДУГ — це просто “неслухняність” або “лінощі”. Це медичний стан, що потребує комплексного підходу, включаючи поведінкову терапію, медикаментозне лікування та підтримку оточуючих.

СДУГ є одним із найпоширеніших неврологічних розладів серед дітей. За різними оцінками, він діагностується у 5-7% дітей шкільного віку. У хлопчиків зустрічається приблизно вдвічі частіше, ніж у дівчаток. У дорослих також зустрічається СДУГ. Приблизно у 60% дітей розлад переноситься в доросле життя. При цьому всі прояви зберігаються. Серед дорослих СДУГ спостерігається у 2,5-4% населення.

Раніше вважалося, що СДУГ зустрічається лише у дітей, а з дорослішанням симптоми зникають. Проте сучасні дослідження показали, що цей розлад продовжує впливати на багатьох дорослих, викликаючи хронічні труднощі в житті.

Справа в тому, що раніше прояви СДУГ не пов’язувалися з конкретною неврологічною причиною, а вважалися результатом “поганої поведінки” або браку виховання. З розвитком неврологічних досліджень і появою функціональної МРТ стало можливим більш точно оцінювати роботу мозку, що підтвердило органічні причини стану. Крім того, в останні десятиліття збільшилася увага до психічного здоров’я дітей, що призвело до частішої діагностики поведінкових порушень.

Таким чином, СДУГ — це не нове явище, а скоріше краще зрозуміла проблема, яку раніше часто не діагностували.

Класифікація СДУГ

Згідно з класифікацією, СДУГ поділяється на три основні форми залежно від домінуючих симптомів:

1. СДУГ з переважним дефіцитом уваги (неактивний тип). Характеризується тим, що людина стикається з основними труднощами в галузі зосередженості та утримання уваги. У дітей це часто проявляється у вигляді розсіяності, повільного виконання завдань, частих помилок через неуважність, забудькуватості. Дорослі з цією формою СДУГ мають труднощі в організації своєї роботи та часу, часто відкладають важливі справи, втрачають речі або забувають про зустрічі. Вони можуть уникати завдань, що вимагають тривалої концентрації, і здаватися “відсутніми” у розмові.
2. СДУГ з переважною гіперактивністю та імпульсивністю. У цьому випадку домінують симптоми гіперактивності та імпульсивності. У дітей це виражається у надмірній активності. Вони часто бігають, не можуть сидіти на місці, перебивають інших, швидко втрачають терпіння та здійснюють дії, не думаючи про наслідки. Дорослі з цією формою СДУГ можуть проявляти гіперактивність у вигляді внутрішньої напруги, швидкої мови, нетерпіння, імпульсивних рішень, які призводять до особистих або професійних труднощів.
3. Змішаний тип СДУГ (комбінований). Це найпоширеніша форма, за якої симптоми дефіциту уваги та гіперактивності проявляються одночасно. У дітей із таким типом СДУГ можуть бути труднощі як із посидючістю та увагою, так і з контролем поведінки та імпульсів. Вони можуть бути як неуважними, так і надмірно активними та імпульсивними. У дорослих ця форма також ускладнює виконання обов’язків, викликає проблеми з організацією часу, а імпульсивні дії призводять до складнощів у стосунках і на роботі.

Також зустрічається невизначений або неуточнений СДУГ, коли спостерігається дисфункціональний розлад, але при цьому він не відповідає нинішнім офіційним критеріям симптомів для діагностики СДУГ.

За ступенем тяжкості розрізняють легку, помірну та важку. Легка ступінь передбачає мінімальне порушення функціонування і незначний вплив на життя. Помірна ступінь проявляється у вигляді виражених симптомів, які суттєво впливають на повсякденне життя, тоді як важка значно порушує соціальні, освітні та професійні аспекти життя людини.

Сучасні погляди на етіологію, патогенез, підходи до корекції

Завдяки розвитку нейробіології, генетики та психофармакології сучасні погляди на СДУГ суттєво еволюціонували. Сьогодні він розглядається як нейробіологічний розлад, тісно пов’язаний із дисфункцією певних ділянок головного мозку. Перш за все, це префронтальна кора, яка відповідає за регуляцію уваги, контроль імпульсів та планування.
З точки зору етіології, СДУГ має мультифакторну природу. Найбільший внесок у його розвиток вносить генетична схильність. Генетичні дослідження показують, що спадковість відіграє значну роль, і ймовірність того, що дитина із СДУГ має родичів із подібними симптомами, досить висока. Однак це не виключає впливу зовнішніх факторів. Пренатальні фактори, такі як куріння, вживання алкоголю або наркотиків під час вагітності, недостатня вага при народженні або ускладнення під час пологів, можуть підвищувати ризик розвитку СДУГ. Екологічні фактори, такі як психологічні травми та стрес у ранньому дитинстві, також можуть сприяти прояву розладу.

Патогенез СДУГ включає дисбаланс нейромедіаторних систем, особливо дофамінової та норадреналінової. Ці нейромедіатори відіграють ключову роль у передачі сигналів між нейронами, впливаючи на процеси мотивації, уваги та контролю імпульсів. Зокрема, дефіцит дофаміну в префронтальній корі пов’язаний із труднощами в концентрації, порушеннями робочої пам’яті та схильністю до імпульсивної поведінки. Недостаток норадреналіну, у свою чергу, погіршує здатність фокусуватися на завданнях і керувати емоціями.

Підходи до корекції СДУГ також стали більш комплексними. На сьогодні існують три основні напрямки в терапії: медикаментозне лікування, психотерапевтичні методи та соціальні стратегії адаптації.

Соціальна підтримка та адаптаційні стратегії також важливі для корекції СДУГ, особливо у дітей. Робота з родиною та школою, навчання дітей навичкам самоконтролю та структурування часу допомагають покращити їхню академічну успішність і соціальні навички.

Важливо розуміти, що терапія СДУГ має бути персоналізованою. Кожен випадок потребує індивідуального підходу з урахуванням віку пацієнта, вираженості симптомів і рівня порушення функціонування. Поєднання медикаментозних та психотерапевтичних методів дозволяє досягти найкращих результатів, покращуючи якість життя пацієнтів із СДУГ.

СДУ: у чому різниця між СДУ та СДУГ?

СДУ (синдром дефіциту уваги) — це стара назва СДУГ із переважним дефіцитом уваги. Але з 1994 року цей тип розладу офіційно носить назву синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.
Сьогодні термін СДУ продовжують використовувати деякі фахівці. Головна відмінність двох понять полягає в наявності або відсутності гіперактивності та імпульсивності.

У випадку СДУ, розлад супроводжується дефіцитом уваги без гіперактивності. У таких людей немає помітної рухової активності або явної імпульсивності. Але у них є проблеми з концентрацією, труднощі в утриманні уваги на завданні, розсіяність, забудькуватість. А при СДУГ, навпаки, спостерігається не лише дефіцит уваги, але й гіперактивність, імпульсивність. Пацієнти можуть бути надмірно активними, їм складно залишатися на місці, вони схильні до імпульсивних вчинків, діючи без роздумів.

Причини розвитку СДУГ у дітей та підлітків

Причини розвитку СДУГ у дітей та підлітків досить складні й багатогранні. Вони включають генетичні фактори, особливості функціонування мозку, вплив навколишнього середовища та навіть внутрішньоутробні фактори. Розглянемо кожну з цих причин детально:

1. Генетична схильність. Найважливішою причиною розвитку СДУГ є спадковість. Найчастіше розлад передається з покоління в покоління. Суть проблеми полягає в передачі порушення роботи нейромедіаторів, таких як дофамін і норадреналін. Ці речовини відіграють ключову роль в управлінні увагою, контролем імпульсів і регуляції активності. Дослідження близнюків показали, що якщо один із близнюків страждає на СДУГ, ймовірність того, що інший також має цей розлад, становить від 70 до 90%. Ці дані підтверджують сильну генетичну основу розладу.
2. Нейробіологічні особливості. Детальний аналіз роботи мозку у дітей із СДУГ виявив кілька аномалій у будові та функціонуванні деяких ділянок мозку. Це особливо стосується префронтальної кори, базальних гангліїв і мозочка, які беруть участь у регуляції уваги, управлінні поведінкою та плануванні дій.
3. Вплив навколишнього середовища. Хоча генетика відіграє провідну роль, вплив навколишнього середовища також може впливати на розвиток СДУГ. Вживання матір’ю алкоголю, наркотиків або куріння під час вагітності можуть порушувати розвиток нервової системи плода. Діти, які зазнали такого впливу, мають підвищений ризик розвитку СДУГ. Несприятливі родові обставини, такі як передчасні пологи або брак кисню під час пологів, можуть впливати на розвиток мозку та збільшувати ймовірність появи СДУГ.
4. Психосоціальні фактори. Конфліктні відносини в сім’ї, відсутність емоційної підтримки, розлучення батьків можуть впливати на психоемоційний стан дитини та посилювати симптоми СДУГ. Діти, які ростуть в умовах бідності, можуть зазнавати впливу багатьох стресорів, які посилюють проблеми з поведінкою та увагою. Постійні труднощі в навчанні та негативні реакції з боку вчителів або однокласників можуть сприяти зниженню самооцінки та посиленню проблем із поведінкою у дітей із СДУГ.

Також існують дослідження, які припускають зв’язок між дефіцитом деяких поживних речовин і розвитком СДУГ. Наприклад, нестача омега-3 жирних кислот, заліза або цинку може посилювати симптоми порушення уваги. Омега-3 важливі для нормальної роботи нервової системи та когнітивних функцій, а залізо бере участь у синтезі дофаміну. Хоча неправильне харчування не є основною причиною СДУГ, корекція дієти може покращити загальний стан і зменшити вираженість симптомів.

Симптоми СДВГ у дітей і підлітків

Симптоми СДВГ у дітей і підлітків поділяються на три основні категорії: невнимательність, гіперактивність та імпульсивність. У кожної дитини або підлітка симптоми можуть проявлятися з різною інтенсивністю. Вони можуть впливати на поведінку в різних сферах життя, таких як школа, дім або соціальні відносини. Розглянемо кожну категорію симптомів докладніше.

Невнимательність

Невнимательність у дітей із СДВГ проявляється як стійка нездатність підтримувати фокус на завданнях, які потребують концентрації, особливо якщо вони здаються нудними або одноманітними. Цей симптом може мати різні підтипи та прояви:

1. Легка відволікаємість. Дитина легко відволікається на сторонні стимули — звук, рух або навіть свої власні думки. Наприклад, якщо в класі відбудеться незначна подія, дитина може повністю втратити нить уроку. Важливо розуміти, що це не просто відсутність інтересу, а саме нездатність утримувати увагу на поточному завданні.
2. Проблеми з утриманням уваги. Діти з СДВГ часто не можуть підтримувати концентрацію протягом тривалих періодів часу. Навіть якщо завдання важливе, їм складно залишатися на ньому довше кількох хвилин. Наприклад, шкільні завдання або домашні справи можуть залишатися недоробленими просто тому, що увага дитини переключається на щось інше.
3. Помилки через невнимательність. Часто діти з СДВГ роблять помилки в шкільних завданнях або інших справах не тому, що не розуміють матеріал, а через те, що не змогли зосередитися на деталях. Вони можуть пропускати рядки в тексті, неправильно читати завдання або не виконати частину роботи.
4. Труднощі з організацією. Невнимательність проявляється також у нездатності організувати свої справи. У таких дітей безлад у рюкзаках, вони гублять важливі речі, не можуть структуризувати свій час для виконання домашніх завдань або планування майбутніх подій.
5. Уникнення розумових зусиль. Діти з СДВГ часто уникають завдань, що вимагають тривалої концентрації. Це можуть бути складні домашні завдання, читання довгих текстів або будь-які завдання, які вони сприймають як важкі та виснажливі. Це відбувається не через лінь, а через реальну складність утримувати увагу на завданні.
6. Проблеми з виконанням інструкцій. Навіть якщо дитині даються чіткі й поетапні інструкції, вона може виконати їх лише частково. Це пов’язано з тим, що дитина може забути частину інструкцій або відволіктися, що призводить до неповного виконання завдань.

Гіперактивність

Гіперактивність — це надмірна рухова активність, яка не відповідає віковим нормам. Вона може проявлятися як фізично, так і на рівні ментальної активності. Для дітей із СДВГ гіперактивність може бути дуже вираженою і часто призводить до проблем із дисципліною в школі та вдома.

1. Недоречна рухова активність. Діти із СДВГ часто не можуть спокійно сидіти на місці, особливо в ситуаціях, коли цього вимагають. У школі вони можуть крутитися на стільці, вставати без дозволу або ходити по класу. Це поведінка характерна не лише для шкільних уроків, але й для спокійних домашніх ситуацій, таких як сімейні обіди.
2. Біганина і лазіння. Гіперактивні діти часто демонструють надмірне прагнення до фізичної активності навіть у недоречних ситуаціях. Вони можуть бігати та стрибати в місцях, де це неприйнятно, або лазити на меблі без дозволу. Така поведінка може створювати серйозні незручності в громадських місцях, таких як магазини або ресторани.
3. Нездатність тихо грати. Навіть коли вони займаються спокійними іграми, діти з гіперактивністю можуть робити багато шуму або діяти занадто активно. Вони можуть говорити голосніше, ніж потрібно, або бути занадто рухливими в ситуаціях, де від них вимагається спокій.
4. Постійний рух. Діти із СДВГ наче “заведені”. Вони постійно в русі, ніби не можуть розслабитися. Це може проявлятися в неспокійних рухах руками або ногами, а також у постійній активності, навіть якщо вони перебувають у спокійній обстановці.
5. Надмірна балакучість. У додаток до фізичної гіперактивності, такі діти можуть багато говорити. Вони можуть перебивати інших, часто говорити поза чергою та не помічати, що порушують правила спілкування. Це особливо помітно в шкільних або громадських ситуаціях, де потрібно дотримуватися дисципліни.

Імпульсивність

Імпульсивність у дітей із СДВГ проявляється як нездатність контролювати свої дії та емоції, що призводить до спонтанних і необдуманих вчинків. Це одне з найскладніших для соціальної взаємодії проявів, оскільки воно може викликати конфлікти й труднощі у відносинах з іншими людьми.

1. Труднощі з очікуванням своєї черги. Діти із СДВГ часто не можуть чекати своєї черги в іграх або розмові. Вони можуть перебивати інших, не дочекавшись, коли закінчать говорити. Це пов’язано з нездатністю контролювати імпульси та розуміти, що потрібно дотримуватися соціальних правил.
2. Переривання і втручання. Такі діти схильні втручатися в розмови або ігри інших, не розуміючи, що порушують межі. Вони можуть перебивати дорослих або однолітків, втручатися в чужі справи або починати говорити, не дочекавшись закінчення чужої репліки.
3. Спонтанні вчинки. Імпульсивні діти часто здійснюють вчинки, не обдумавши їх наслідків. Це може бути кидання предметів, втеча з уроку, несанкціонований вихід на вулицю або будь-який інший раптовий і необдуманий вчинок, який вони роблять без оцінки можливих ризиків.
4. Емоційна нестабільність. Імпульсивність також може проявлятися в різких емоційних реакціях. Діти із СДВГ можуть швидко переходити від радості до гніву або роздратування. Вони можуть з труднощами контролювати свої емоції та висловлювати їх занадто бурхливо в недоречні моменти. Наприклад, різкі сплески гніву або сльози можуть бути викликані незначними подіями.

СДВГ у дорослих

СДВГ у дорослих проявляється інакше, ніж у дітей, оскільки симптоми можуть змінюватися з віком. Хоча СДВГ рідко виявляється вперше у дорослому віці, є випадки, коли симптоми, які залишилися непоміченими в дитинстві, стають очевидними пізніше.

СДВГ: симптоми змінюються в зрілому віці

З віком клінічна картина СДВГ зазнає змін. Гіперактивність, одна з основних рис дитячого СДВГ, зазвичай зменшується. Дорослі з СДВГ менш схильні проявляти виражену фізичну гіперактивність, але можуть зберігати внутрішнє відчуття тривоги, постійного руху або нервозності. Вони можуть відчувати себе “заведеними” або мати потребу бути постійно зайнятими.
Однак інші симптоми, такі як невнимательність і імпульсивність, можуть проявлятися більш яскраво. Дорослі часто відчувають труднощі з концентрацією на важливих завданнях, організованістю, плануванням і виконанням повсякденних обов’язків. Це стає особливо помітним у робочих і сімейних відносинах, де потрібна самостійність і відповідальність.

Інші особливості СДВГ у дорослих:

• Проблеми з організацією. Дорослі можуть мати труднощі з управлінням часом, плануванням і виконанням обов’язків. Це може відображатися на роботі, коли виконання завдань вимагає високої концентрації та структурованості.
• Труднощі з виконанням монотонних завдань. Повторювані або нудні завдання здаються надзвичайно складними для виконання. Дорослі з СДВГ можуть відкладати важливі справи, часто відчуваючи стрес через несвоєчасне виконання зобов’язань.
• Легка відволікаємість. Вони легко відволікаються на зовнішні подразники (шум, розмови) або свої власні думки, що заважає концентрації на виконанні роботи чи інших завдань.
• Емоційна нестабільність. Дорослі можуть відчувати швидкі та різкі емоційні коливання. Вони можуть бути легко роздратованими, відчувати фрустрацію або спалахи гніву, іноді непропорційні ситуації.
• Зниження самоконтролю: Імпульсивні рішення, необдумані вчинки, проблеми з управлінням гнівом або іншими емоціями можуть створювати проблеми як у особистому житті, так і в професійній діяльності.
• Часті зміни настрою: У дорослих із СДВГ може спостерігатися схильність до перепадів настрою, що може ускладнювати соціальні взаємодії.

Деякі дорослі можуть тривалий час не помічати своїх симптомів, поки вони не почнуть суттєво впливати на повсякденне життя. Найчастіше це відбувається, коли життєві обставини стають складнішими: наприклад, коли вимоги на роботі посилюються, а особисті та соціальні обов’язки вимагають більшої організованості та самоконтролю.

Причини СДВГ у дорослих

Причини розвитку СДВГ у дорослих абсолютно ідентичні причинам розвитку розладу в дитячому віці. Також основну роль відіграє спадковий фактор. А решта причин криється в нейробіологічних порушеннях, факторах навколишнього середовища та способу життя.

Інтересним аспектом є те, що СДВГ може тривалий час залишатися недіагностованим у дітей, особливо у тих, хто компенсує свої дефіцити за рахунок інших когнітивних здібностей. Лише у дорослому віці, коли вимоги до самоконтролю та уваги зростають, симптоми стають більш явними. Робота, сімейні обов’язки та інші аспекти життя вимагають більш суворої організованості та здатності керувати часом, що підкреслює дефіцити, раніше залишалися непоміченими.

Поширені супутні захворювання при СДВГ у зрілому віці

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) у дорослих часто супроводжується рядом супутніх захворювань та розладів. Ці супутні стани можуть ускладнювати клінічну картину та вимагати комплексного підходу до лікування. Найбільш поширеними супутніми захворюваннями при СДВГ у дорослих є:

1. Тривожні розлади. Багато дорослих з СДВГ також страждають від різних форм тривоги, таких як генералізований тривожний розлад, соціальна фобія або панічні атаки. Тривога може виникати через постійну боротьбу з нестачею уваги та гіперактивністю. Також це може відбуватися через стрес, пов’язаний із соціальними взаємодіями та робочими обов’язками.
2. Депресія. Підвищується ризик розвитку депресивних розладів. Низька самооцінка, постійні труднощі в навчанні або на роботі і неспроможність підтримувати здорові стосунки можуть сприяти виникненню депресії.
3. Розлади сну. Проблеми зі сном, такі як безсоння або розлади дихання під час сну, також є поширеною проблемою. Неможливість розслабитися часто пов’язана саме з гіперактивністю або тривогою.
4. Алкогольна та наркотична залежність. Дорослі з СДВГ можуть мати підвищений ризик зловживання психоактивними речовинами. Це може бути пов’язано з намаганнями впоратися з симптомами, такими як імпульсивність та нестабільний настрій.
5. Розлади настрою. Можливі перепади настрою, які можуть проявлятися у вигляді нестабільних емоційних станів, роздратованості та агресивності.
6. Проблеми з навчанням та пам’яттю. Розлад суттєво впливає на когнітивні функції, включаючи пам’ять, здатність до навчання та організацію. У дорослих часто виникають труднощі з увагою, що ускладнює засвоєння нової інформації та виконання завдань.
7. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). У деяких можуть розвинутися симптоми ОКР, які проявляються в нав’язливих думках і компульсивних діях.

Супутні захворювання можуть значно ускладнювати діагностику та лікування СДВГ, оскільки багато симптомів перетинаються. Тому важливо проходити комплексне обстеження, яке включає оцінку не лише основних симптомів СДВГ, але й можливих супутніх розладів.

Діагностика СДВГ у дітей

Діагностика СДВГ у дітей — це багатоступеневий процес, який вимагає ретельного аналізу поведінки, психічного та фізичного стану дитини. У клініці Development Clinic, розташованій у Києві, діагностика проводиться з урахуванням сучасних методик і комплексного підходу. Основною метою є виявлення дефіциту уваги, гіперактивності та імпульсивності, які характерні для СДВГ, а також виключення інших можливих станів, які можуть проявлятися схожими симптомами.
Першим етапом діагностики стає детальне інтерв’ю з батьками та дитиною, в якому лікарі з’ясовують, як довго спостерігаються проблеми, в яких умовах вони проявляються, наскільки виражені в різних життєвих ситуаціях (школа, дім, соціальні контакти). Особливу увагу приділяють збору анамнезу, щоб виключити вплив травм, інфекцій або психосоціальних факторів.

Наступним кроком є проведення нейропсихологічних тестів, які дозволяють оцінити рівень концентрації, здібності до планування, моторні функції та особливості поведінки. Лікарі також використовують стандартизовані опитувальники, такі як шкала Коннерса або тести, основані на міжнародних класифікаціях, які заповнюють як батьки, так і вчителі, що допомагає зібрати об’єктивні дані про поведінку дитини в різних умовах.

Також у клініці можуть призначити додаткові медичні дослідження, такі як електроенцефалографія (ЕЕГ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ), щоб виключити органічні ураження головного мозку.

Процес діагностики включає співпрацю кількох спеціалістів — психіатра, невролога, психолога та інших вузьких фахівців, що забезпечує комплексну оцінку стану дитини та дозволяє точно визначити наявність СДВГ або інших розладів.

У Development Clinic важлива не тільки точна діагностика, але й індивідуальний підхід до кожної дитини, що гарантує максимально коректне виявлення проблеми та подальшу корекцію поведінки.

Лікування СДВГ у дітей

Лікування СДВГ у дітей в Development Clinic базується на комплексному підході, який враховує як медичні, так і поведінкові аспекти цього розладу. Головна мета лікування — поліпшення якості життя дитини, підвищення її концентрації, зниження гіперактивності та імпульсивності, а також допомога в адаптації в школі та соціальному середовищі.
Першим етапом терапії завжди є точна діагностика, після якої лікар формує індивідуальний план лікування для кожної дитини. Одним з ключових методів корекції СДВГ в Development Clinic є психотерапія. Психотерапевтична робота спрямована на розвиток у дитини навичок самоконтролю, покращення її комунікативних здібностей і формування стратегій для подолання труднощів у повсякденному житті. Важливо, що в цій роботі активно беруть участь і батьки, яким дають рекомендації щодо виховання дитини з СДВГ, пояснюючи, як управляти її поведінкою і допомагати їй справлятися з симптомами.

Важливою частиною лікування в Development Clinic є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей метод допомагає дитині розвивати нові моделі поведінки, краще управляти своїми емоціями та контролювати імпульсивні реакції. КПТ ефективна як в індивідуальному, так і в груповому форматі, де діти навчаються взаємодіяти одне з одним і будувати позитивні соціальні зв’язки.

Батькам також пропонується пройти навчання, спрямоване на поліпшення їхнього розуміння того, як поводитися з дитиною з СДВГ. Лікарі дають рекомендації щодо створення структурованого та підтримуючого середовища вдома, що допомагає мінімізувати стрес і покращити повсякденне функціонування сім’ї.

Які існують методи лікування СДВГ у дорослих

Оскільки симптоми СДВГ у дорослих можуть проявлятися по-різному, лікування має максимально персоналізований характер.
Першим етапом лікування є точна та всебічна діагностика. Після цього лікар розробляє індивідуальний план лікування, який може включати психотерапевтичні методи, медикаментозне лікування та освітні програми для пацієнта.

Медикаментозна терапія є одним з ключових елементів лікування дорослих із СДВГ. Також призначається робота з психотерапевтом у вигляді когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). КПТ допомагає пацієнтам із СДВГ розвивати навички самоконтролю, структурувати своє повсякденне життя та краще управляти часом. Особливу увагу приділяють роботі над емоційною регуляцією, оскільки у дорослих із СДВГ нерідко виникають проблеми з управлінням стресом і імпульсивними реакціями.

Навчання навичкам саморегуляції — ще один важливий аспект лікування. Спеціалісти допомагають пацієнтам впровадити в своє життя стратегії, які покращують організацію часу та зменшують дезорганізованість. Наприклад, пацієнтів навчають використовувати списки справ, встановлювати пріоритети завдань і планувати свій день таким чином, щоб уникати надмірної перевантаженості.

СДВГ: вплив на якість життя

СДВГ має значний вплив на якість життя як дітей, так і дорослих.
У дітей із СДВГ часто виникають труднощі в навчанні. Їм може бути складно зосередитися на завданнях, організувати свій час і завершити розпочате. Це може призвести до зниження успішності, проблем із поведінкою в класі та, як наслідок, до низької самооцінки. У дорослих аналогічні проблеми можуть проявлятися в труднощах з виконанням робочих обов’язків, плануванням завдань і управлінням часом. Це може створювати бар’єри для кар’єрного зростання та професійного розвитку.

Люди з розладом можуть також відчувати труднощі в міжособистісних стосунках. Їх імпульсивна поведінка та труднощі з увагою можуть призводити до непорозумінь і конфліктів з друзями, колегами та членами сім’ї. Діти можуть стикатися з булінгом у школі через свою непосидючість або неуважність, що негативно позначається на їхній соціальній адаптації. Дорослі можуть мати проблеми з підтриманням тривалих стосунків, що може призводити до почуття самотності та ізоляції.

СДВГ часто супроводжується високим рівнем стресу, тривожності та депресії. Постійна боротьба з симптомами розладу може викликати відчуття невпевненості та фрустрації. Люди з СДВГ можуть відчувати, що не відповідають очікуванням оточуючих, що також негативно впливає на їхню самооцінку та загальний емоційний стан.

Через гіперактивність і імпульсивність люди з СДВГ можуть приймати ризиковані рішення, що іноді призводить до травм або інших проблем зі здоров’ям. Крім того, емоційні та психічні навантаження можуть сприяти розвитку супутніх захворювань, таких як розлади сну, що, у свою чергу, впливає на фізичний стан.

Усі перераховані фактори зрештою знижують загальну якість життя людей із СДВГ. Вони можуть відчувати труднощі в повсякденних справах, почуватися незручно в соціальному середовищі та стикатися з безліччю емоційних проблем.

Помилки в вихованні дітей з СДВГ

Виховання дітей з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) вимагає особливого підходу та розуміння їхніх унікальних потреб. Проте деякі поширені помилки можуть перешкоджати успішному розвитку таких дітей і погіршувати їхні симптоми. Розглянемо основні з них:

1. Непорозуміння симптомів. Однією з найбільших помилок є недооцінка серйозності симптомів СДВГ. Батьки можуть вважати, що дитина просто недостатньо старається або не хоче вчитися, що може призвести до надмірної критики. Це непорозуміння заважає батькам надавати дитині необхідну підтримку і розуміння.
2. Відсутність структурованості. Діти з СДВГ часто потребують чіткої структури та розпорядку. Помилка полягає в відсутності встановленого розпорядку дня або правил. Це може створювати додатковий стрес для дитини та призводити до труднощів з організацією часу та завдань.
3. Чрезмерні очікування. Батьки можуть мати нереалістичні очікування щодо поведінки та успішності своєї дитини. Це може викликати у дитини почуття невпевненості та сорому. Важливо встановлювати досяжні цілі і акцентувати увагу на прогресі, а не на недоліках.
4. Ігнорування позитивної поведінки. Часто батьки зосереджені на виправленні негативної поведінки та забувають хвалити дитину за позитивні вчинки. Негативний фокус може знизити самооцінку дитини та зміцнити її негативні моделі поведінки. Важливо відзначати і заохочувати позитивні дії.
5. Неефективні дисциплінарні заходи. Використання покарань як основного методу виховання може бути контрпродуктивним. Діти з СДВГ часто не реагують на традиційні методи дисципліни, такі як покарання або позбавлення привілеїв. Замість цього варто застосовувати позитивне підкріплення та навички розв’язання проблем.
6. Зневага емоційною підтримкою. Емоційний стан дітей з СДВГ може бути нестабільним. Помилка полягає в недостатній емоційній підтримці і розумінні з боку батьків. Діти потребують того, щоб їхні почуття були прийняті і зрозумілі, тому важливо обговорювати з ними їхні переживання та емоції.
7. Ігнорування фізичних потреб. Діти з СДВГ можуть мати підвищені потреби у фізичній активності. Помилка полягає в недостатньому наданні можливостей для рухової активності, що може призвести до накопичення енергії та погіршення поведінки. Важливо знаходити час для фізичних ігор та активності.
8. Порівняння з іншими дітьми. Батьки можуть іноді порівнювати свою дитину з її ровесниками, що може викликати у неї відчуття неповноцінності. Кожна дитина унікальна, і важливо приймати індивідуальні особливості та темпи розвитку.

Виховання дитини з СДВГ вимагає терпіння, розуміння і гнучкості. Уникаючи цих поширених помилок і зосереджуючись на позитивних аспектах, батьки можуть створити підтримуюче і продуктивне середовище, яке сприятиме розвитку та успіху своєї дитини.

Профілактика СДВГ — поради батькам

Хоча повністю запобігти СДВГ неможливо, існує ряд рекомендацій, які можуть допомогти батькам у створенні умов, що сприяють здоровому розвитку дітей.

Важливий аспект профілактики СДВГ починається ще до народження дитини. Жінкам рекомендується дотримуватися здорового способу життя, включаючи збалансоване харчування, уникнення алкоголю та тютюну, а також управління стресом. Своєчасне медичне спостереження та лікування хронічних захворювань також відіграють значну роль.

Після народження потрібно створювати дитині оптимальні умови для життя. Діти повинні рости в середовищі, вільному від насильства, стресу та конфліктів. Створення стабільної та люблячої атмосфери в родині може сприяти емоційному розвитку дитини та зменшенню ризику виникнення проблем з увагою та гіперактивністю.

Регулярні фізичні активності, збалансоване харчування, навчання навичкам саморегуляції, встановлення чітких розпорядків і правил, обмеження екранного часу та спілкування і взаємодія — все це вкрай важливо у дитячому світі.

Але найголовнішим способом профілактики є спостереження та здорове спілкування з дитиною. Спілкування з дітьми та активна участь у їхньому житті сприяє формуванню довірливих стосунків. Це дозволяє батькам краще розуміти своїх дітей та їхні потреби, а також створювати умови для відкритого обговорення будь-яких проблем.

Корекція та лікування дітей з СДВГ у Києві

Якщо є підозра, що у вас або вашої дитини розвивається СДВГ — не варто залишати це без уваги. DV Clinic у Києві пропонує професійну допомогу та комплексний підхід до корекції та лікування дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ).
Наші спеціалісти проводять повну діагностику з використанням сучасних методів, щоб точно визначити потреби дитини та дорослого. Індивідуальні програми лікування включають когнітивно-поведінкову терапію, психотерапію, а також рекомендації щодо медикаментозного лікування. Ми прагнемо допомогти дітям краще контролювати свої емоції, покращити концентрацію та успішно адаптуватися до повсякденного життя, навчання та соціальних ситуацій. Також ми проводимо корекцію та лікування розладу у дорослих.

Звернувшись до DV Clinic, ви отримаєте не лише кваліфіковане лікування, а й підтримку для всієї родини. Ми допоможемо покращити якість життя вам і вашій дитині.

Запитання-відповідь:

Педіатр направила сина на огляд до психотерапевта, підозрюючи СДВГ. Які мої дії?

По-перше, це важливий крок у розумінні поведінки сина та в отриманні необхідної підтримки. По-друге, щоб отримати максимум користі від зустрічі з психотерапевтом, необхідно:

1. Підготувати всі доступні дані про поведінку дитини. Зверніть увагу на такі моменти, як рівень уваги, гіперактивність, імпульсивність, а також на поведінку в різних ситуаціях (наприклад, вдома, в школі, в громадських місцях). Запишіть приклади конкретних ситуацій, коли поведінка вашого сина викликає занепокоєння.
2. Поговорити з педагогами: Якщо ваша дитина відвідує школу, отримайте зворотний зв’язок від її вчителів. Вчителі можуть надати інформацію про те, як дитина поводиться в класі, наскільки вона уважна і як взаємодіє з іншими дітьми.
3. Запитати про методи оцінки. Психотерапевти можуть використовувати різні методи оцінки для діагностики СДВГ. Переконайтеся, що ви розумієте, які тести або оцінки будуть проведені і які їх цілі.

Важливо пам’ятати, що діагностика СДВГ не визначає вашу дитину як “проблемну”. Це лише спосіб зрозуміти її унікальні потреби та надати їй відповідну підтримку. Намагайтеся залишатися позитивними та підтримуючими.

Якщо діагноз СДВГ буде підтверджено, обговоріть із психотерапевтом можливі методи корекції та лікування.

Джерела:

• What is ADHD?, https://www.psychiatry.org/patients-families/adhd/what-is-adhd
• Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder (ADHD), https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/4784-attention-deficithyperactivity-disorder-adhd
• Comorbidities associated with ADHD present an opportunity for pipeline products, https://www.clinicaltrialsarena.com/analyst-comment/comorbidities-associated-with-adhd
• Parenting Tips for ADHD: Do’s and Don’ts, https://www.healthline.com/health/adhd/parenting-tips
• Attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD) in children, https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/adhd/symptoms-causes/syc-20350889
• What Are the 3 Types of ADHD?, https://www.healthline.com/health/adhd/three-types-adhd

Відео:

• https://www.youtube.com/watch?v=5l2RIOhDXvU
• https://www.youtube.com/watch?v=ouZrZa5pLXk
• https://www.youtube.com/watch?v=JuWnKwKeI6Y