Парааутизм – це різновид психічного розладу, за якого в дітей і підлітків порушуються комунікативні функції. Дитина повністю ізолює себе від оточуючих, відмовляється від спілкування, має слабо розвинені соціальні функції. Нерідко спостерігається відставання розумового розвитку, затримка мовлення, відсутність навичок самообслуговування.

Діти з парааутизмом не усвідомлюють своєї індивідуальності, негативно налаштовані на будь-які зміни звичної обстановки. Однак у разі своєчасного виявлення захворювання піддається корекції, яка може включати різні методи і застосування лікарських препаратів.

Симптоми парааутизму

Найчастіше розлад діагностують у дітей до 5 років, хоча відхилення від нормального розвитку можуть спостерігатися вже в дитячому віці. Найпоширеніші симптоми парааутизму:

1. У віці близько 1 року – відсутність інтересу до іграшок, яскравих предметів, розглядання картинок, спілкування, домашніх улюбленців. Дитина не проявляє радості, зацікавленості, віддає перевагу самотності.
2. У ранньому дошкільному віці – потяг до одноманітності в іграх, пацієнти обирають одну іграшку, з якою повторюють обмежені рухи та дії, не вчаться новому. Особливістю дітей із парааутизмом є прагнення укладати предмети в одну лінію, ходити по прямій туди й назад. Вони не граються з однолітками, можуть довго залишатися відчуженими, зберігати нерухомість.
3. У віці 6-8 років і старше – нездатність співпереживати іншим людям, демонструвати співчуття. Діти насилу встановлюють контакт із ровесниками, не грають у сюжетно-рольові ігри, демонструють інфантильність.

Ознаками розладу також можуть бути специфічні вподобання в їжі, одязі, музиці, розвагах.

Парааутизм: причини розвитку

Пусковим механізмом розвитку порушення є недостатнє спілкування дитини з оточенням, психічна депривація. Найпоширенішими вважаються такі причини виникнення парааутизму:

• відсутність емоційної близькості матері та дитини в ранньому віці – характерна для неблагополучних сімей, у яких мати страждає на психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію;
• органічні патології (сліпота, глухота, ДЦП тощо), що призводять до сенсорної депривації та браку спілкування;
• виховання в будинку маляти, притулку, сирітство, за якого дитина росте без сім’ї, є покинутою, безпритульною;
• насильницька ізоляція, тривала відсутність спілкування, що призводять до когнітивної депривації;
• життя в умовах високої небезпеки, загрози, регулярного насильства, у зоні військового конфлікту.

Відмінністю парааутизму від аутизму є набута вторинна форма захворювання, яка розвивається у вигляді захисної реакції. Дитина при цьому відгороджується від оточуючих, у неї не формується здатність до дружби, спілкування з колективом, вміння любити, співпереживати.

Фактори ризику

Зазначено, що парааутизм у дітей розвивається не тільки під час перебування в неблагополучному середовищі, а й у сім’ях, де порушено нормальні стосунки мати-дитина. Прикладом може бути ситуація, коли мама зайнята побудовою кар’єри, мінімально спілкується з дітьми, забезпечуючи здебільшого їхні фізичні потреби та ігноруючи необхідність у близькому спілкуванні. За сирітства патологія розвивається в дітей, які позбавлені батьківської любові та турботи, не мають поруч людини, що замінює матір.

Високий фактор ризику розвитку парааутизму у незрячих і глухих пацієнтів. Навички спілкування з оточуючими і пізнання світу в них обмежені. У таких дітей із запізненням розвивається здатність до комунікації, часто ускладнений розвиток міжособистісних зв’язків.

Класифікація та особливості

Захворювання є різновидом дитячого аутизму, але має низку відмінностей. Парааутистичні розлади спричинені зовнішніми обставинами (депривацією) і є оборотними. У таких дітей зберігається прагнення до тактильного контакту, наслідування, відсутній негативізм і агресія. За правильного лікування розширюється здатність до комунікації, зменшуються емоційні труднощі, мовлення розвивається, але із запізненням.

Дитячий аутизм формується незалежно від впливу навколишнього середовища, за РДА спостерігаються вроджені відхилення в роботі сенсорної системи. Дитина погано сприймає звернену до неї мову, жести, інтонацію голосу, дотики. Мозок не отримує необхідну кількість стимулів, що призводить до відставання в розвитку. Можлива повна втрата мови, відсутність адекватної реакції на присутність близьких, ровесників або недоброзичливість, агресивність, неприйняття будь-яких змін. При цьому може зберігатися високий рівень ІQ.

Діагностика парааутизму

Для встановлення діагнозу необхідна участь лікаря-психіатра. Причиною для звернення до фахівця є відхилення в поведінці дитини: однотипні рухи, небажання брати участь в іграх, апатія. Під час спілкування з пацієнтом лікар проводить спостереження, перевіряє вміння утримувати зоровий контакт, наявність емоційної реакції.

Під час обстеження обов’язково виключають захворювання, що мають схожу симптоматику:

1. РДА. Проявляється в перші роки життя, характеризується стійким порушенням соціальної взаємодії, не діагностується після 5 років і часто поєднується із затримкою розумового розвитку. На відміну від раннього дитячого аутизму за парааутизму розлад менш виражений, зберігається здатність до контакту з оточуючими.
2. Ендогенний аутизм. При захворюванні у дитини відзначаються марення, галюцинації, психопатологічний синдром. При парааутичному розладі у дітей відсутнє порушення мислення і сприйняття.
3. Ураження центральної нервової системи. У деяких випадках можливий розвиток розладу на тлі патологій ЦНС і органічних захворювань, для яких властива наявність неврологічних симптомів. У дитини відзначається значне відставання розумового розвитку, в той час як при парааутизмі ці явища менш виражені.
4. Розумова відсталість. Для диференціації проводиться вивчення когнітивних здібностей, таких як здатність до навчання, пам’ять, здатність переймати досвід. На відміну від розумової відсталості вони зберігаються, але мова не спрямована на спілкування з оточуючими.

 

Ускладнення парааутизму

Без якісного лікування та психологічної допомоги розлад набуває вираженого характеру і доповнюється появою соматичних неврологічних захворювань. Соціалізація дитини ускладнюється, страждають когнітивні, емоційні та вольові якості особистості. Може розвинутися важка форма депресії, плаксивість, пригніченість, з’являються нічні кошмари. Супутніми захворюваннями є екзема, нейродерміт, діатез.

Лікування парааутизму

Оскільки захворювання пов’язане з негативним впливом зовнішніх обставин, основне лікування зводиться до психокорекційної терапії. З дитиною мають займатися дефектолог і психолог з метою поліпшення комунікації, збільшення пізнавального інтересу.

Методи корекції при парааутизмі в дітей:

1. Психокорекція. Заняття спрямовані на стимуляцію пізнавальної активності, розвиток творчого потенціалу. Використовуються арттерапія, музика, ігрова терапія, зокрема групова. Показаний масаж, що поліпшує тактильний контакт, насичення простору предметами, що викликають і привертають інтерес. Ефект від занять проявляється не відразу, позитивні зміни спостерігаються поступово.
2. Соціальна адаптація. Заходи спрямовані на створення сприятливих умов для дітей із парааутичним розладом і передбачають можливість займатися спортом, обирати нові види діяльності, інклюзивне навчання.
3. Лікарська терапія. Застосовується, якщо в дитини порушений сон, спостерігається збудження, плаксивість. Спеціаліст підбирає седативні засоби, антидепресанти, нейролептики.

Лікування парааутизму має бути комплексним. До нього залучають батьків, лікарів, психологів, що прискорює відновлення.

Профілактика парааутизму

Профілактичні заходи спрямовані на виключення депривації, мінімізацію впливу на дитину раннього віку травмувальних чинників і обставин. Вкрай важливо забезпечити достатнє емоційне спілкування з дітьми раннього віку, зокрема в будинках маляти та інтернатах. Позитивний ефект дають спільні заходи: спортивні, культурні, прогулянки, екскурсії, ігри.

Прогноз

Якщо лікування розпочато в ранньому віці (до 3 років), прогноз сприятливий і симптоми розладу вдається повністю усунути. У старшому віці прояви можна згладити, дитині вдається адаптуватися в суспільстві, але в неї зберігаються деякі розлади особистості до кінця життя.

Якщо ви помічаєте у малюка ознаки парааутизму або вже маєте встановлений діагноз, зверніться до нашої клініки для діагностики та вибору корекційної схеми. Ми використовуємо сучасні методи, які довели свою ефективність на практиці та допомагають відновити здоров’я дитини.