Родителям нередко трудно понять, когда они сами могут помочь своему ребенку решить проблему, а когда нужно обратиться к специалисту. А еще некоторые боятся вести ребенка к психологу, боится осуждения, боится, что кто-то подумает, что с ребенком что-то не так.

На самом деле психолог часто нужен для того, чтобы помочь ребенку, направить ее. Или помочь лишить некоторых проблем, мешающих развитию ребенка.

Вот несколько серьезных колокольчиков, после которых необходимо сходить на прием к детскому психологу:

Відставання у розвитку від однолітків.

Деякі відставання виникають на фоні стресу у дитини і коригуються спеціальними заняттями за системою. Кожна дитина з проблемами розвитку потребує спеціальних прийомів виховання. Спілкування батьків з такою дитиною також потребує особливого підходу – саме цим і займеться дитячий психолог.

Безпричинне ниття і істерики, страх, нетримання сечі вночі.

У цих випадках не потрібно чекати, що «саме пройде». Скоріш за все такі проблеми з поведінкою – це сигнали інших проблем, які не можна відпускати.

Різка зміна звичок, сну, апетиту.

Нічні кошмари, труднощі з пробудженням або засипанням, підвищений або знижений апетит, головний біль та біль у животі теж можуть сигналізувати про певні проблеми. Якщо після відвідування педіатра виявляється, що у дитини все в порядку, варто шукати психологічні причини.

З’являються проблеми вдома, в школі, в садочку, на вулиці.

Дитина не має сил впоратися зі своїми емоціями, починає погано себе вести, чинити опір вихованню. Тут варто почати з відвертої розмови. Якщо ситуація незрозуміла – звернутися до психолога, бо він зможе допомогти зрозуміти дитину і причини такої поведінки та знайти вихід із ситуації.

Заглиблення в себе

Пасивність у взаємодії зі світом – відхилення від норми. Якщо дитина надовго «відключається», не реагує на інших дітей, не звертає увагу на подразники або іграшки – треба розібратися, що відбувається. Так можуть проявлятися неврологічні проблеми.

Аутоагресія

У цьому випадку дитина завдає шкоди не іншим, а собі самому: нав’язливо гризе нігті або жує губу, кусає руки, вириває волосся, щипає. Для дитсадівського віку характерний «палець в роті», стереотипні рухи (дитина розгойдується, одноманітно махає руками). Така поведінка може проявлятися ситуативно, в моменти збудження, стресу.

Все це симптоми аутоагресії, які говорять про дисгармонійний розвиток дитини або сигналізують про неврологічний розлад.

Якщо є тривога: «А симптом чи це?», Краще прийти і проконсультуватися. Одного заняття, швидше за все, буде досить для діагностики.

Як кажуть у нас, в центрі Розвиток «Важких дітей не буває. Бувають труднощі, з якими дитині складно впоратися»